"Сент-Міклош". Перше кохання

Автор: semona; Тип путешествия: Велосипедный

Голосов: 144; Суммарный балл: 266.
 

Замок "Перені", що стоїть на березі річки Латориця, також знаходиться по трасі Свалява-Мукачеве, у містечку Чинадієво. Відстань від Сваляви до замку становить 20 км, від з\с "Карпати" – приблизно 7 км.

Саме селище, в минулому мало назву Сент-Міклош (Святий Миколай), та за часів другої світової війни його перейменували у Чинадієво.

"Перені" ("Сент-Міклош") – замок-фортеця, з великою кількістю бійниць та стінами товщиною в один метр, зведений у XV ст. бароном Перені. Від нападників, замок був захищений урвищем й річкою, що протікала тут раніше. Нажаль, до нашого часу, оборонні споруди замку не збереглися, як і чарівний сад, що оточував замок лише два сторіччя тому.

В самому місті, окрім старовинного замку XV ст. знаходиться ще одна "дивинка" – зруб буку, в середині якого дивовижним чином утворився християнський хрест. Святиня знаходиться у місцевому католицькому костелі, який розташований за 40 метрів від замку.

Католицький костел м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош", він же "Перені" (XV ст.). Центральний вхід
м. Чинадієво. Католицький костел, в якому зберігається загадковий зруб бука м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош", він же "Перені" (XV ст.). Центральний вхід

Як вже було сказано вище, точного опису де саме в містечку стоїть замок, відшукати не вдалося, лише приблизні координати. Та ми сподівалися, що місцеві жителі знають про замок "Перені" все, й допоможуть його знайти. До речі, перепитатися місця знаходження варто, бо табличка, яка вказує на замок, досить невеличка, а сама споруда з 2001 року взята в оренду приватною особою – художником Йосипом Бартошом. Отже ввечері "Сент-Міклош", як кожний приватний будинок, замикається за залізні ворота. Саме ці ворота о 7 вечора ми й зустріли.

Відстань віз замку "Шенборна" ми вже певний час минали під дощем, який тільки посилювався, й відсутність хвіртки та недосяжність наступної "цікавинки" маршруту, почали навіювати розчарування. У описі, який вдалося знайти, було сказано, що про відвідини замку барона Перені, слід домовлятися заздалегідь. "Не лізти ж нам з велосипедами через паркан?!....". Сумно.

Пострибавши навколо воріт, ми вже збиралися їхати далі, до місця нашої ночівлі, та несподівано з іншого боку почувся голос чоловіка. То виявився наглядач замку (принаймні я так вважала, та потім з’ясувалося, що то сам власник – художник Бартош), який пояснив нам, як саме проїхати на територію через подвір’я поряд розташованої кав’ярні.

Виявилось, що ми трошки не встигли, замок вже не працює, а взагалі то він з 9 ранку відкритий для відвідувачів. Отже на все, що були сподівання – обійти "Перені" навколо, пофотографувати, та й все. Та на нас очікувала друга несподіванка (бо перша було те, що до замкового подвір’я ми таки потрапили) – нас запросили у приміщення.

З самого порогу, тендітна й молода дівчина привіталася й розпочала розповідь-екскурсію. Як виявилося, власними силами орендатору замку, який у ньому й проживає, вдалося відновити покрівлю та відреставрувати перший поверх. До облаштованої експозиції входять 2 частково мебльовані кімнати (вітальня й скандинавська зала) та невеличка картинна галерея з зображенням всіх колишніх власників (автором картин є Йосип Бартош). У задньому крилі, біля другого додаткового входу, у невеличкій кімнаті проживає сам господар з сім’єю. Кімната поруч – відведена під майстерню.

 

м.Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Картинна галерея м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Вітальня м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Скандинавська зала
м.Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Картинна галерея м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Вітальня м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Скандинавська зала

У приміщенні замку часто влаштовуються різноманітні концерти, виставки та вернісажі, з залученням відомих художників України, Угорщини, Словаччини, Румунії, Швеції, Данії. В дарунок майстрам пропонують залишати одну з своїх картин, за кошти продажу яких утримується й продовжує реставруватися будівля. Але творчі меценати часто полишають дві чи то три картини. Саме таким шляхом вдається підтримувати старовинний замок у прийнятному стані, бо держава ніяких коштів не виділяє.

До речі, замок "Сент-Міклош" ("Перені") є першим замком на Україні, взятим в оренду. На його повну реставрацію зараз треба 1,3 мільйон євро. Перші ж кошти на відбудову, свого часу, виділило Міністерство культури Угорщини. За задумом Йосипа Бартоша, замок має стати історико-краєзнавчим центром, з картинної галереєю, залами для концертів та конференцій.

Детальніше знайомлячись з теперішніми господарями, в мене все більше з’являлося переконання, що запозичення практики чинадієвського замку, можливо, врятувала б полишені на призволяще таку безліч інших старовинних замків та угідь, розпорошених по нашій країні. Де є господар, там є господа, бо найчастіше – пам’ятки історії руйнуються часом й зазвичай розбираються місцевим населенням на будматеріали.

Прослухавши цікаву екскурсію, ми почали збиратися в дорогу. Та негода на той час – тільки посилилася. Дощ не вщухав, стало досить прохолодно. Йосип Бартош, почавши випитувати напрямок нашої подальшої подорожі й де ми плануємо зупинитися, запропонував нам відшукати непогане місце для ночівля десь поблизу, у містечку.

Але ночувати у населеному пункті якось не хотілося, й ми щиро дякуючи за турботу все ж вирішили їхати по негоді далі.

"Та куди ж ви поїдете, дощ" – не вгамовувалися господарі, – "ну от можна зупинитися у найближчому пансіонаті,180 грн. за номер". Названа цифра не була передбачена нашим бюджетом й не викликала оптимізму.

"Ну чи хоч би... залиштесь у нас, місця ж багато". Цікава пропозиція, та й у подвір’ї замку ми могли б поставити намет, але ж якось незручно. "Можете розміщуватися на першому поверсі".

Залишитись у замку?! Пропозиція була несподівана, більш ніж несподівана – нестримно захоплююча! Здається очі загорілись у кожного по черзі. Було вирішено порадитись та проголосувати.

– Ночувати у замку, ну не знаю, це якось...ну дивно чи що. Це ж споруда XV сторіччя, як ми можемо тут ставити свій намет – аргументувала я.

– Так вони ж самі запропонували, ти розумієш – самі! – переконував Максим.

– На природі я ночував досить часто, а от у замку, ні разу – розмірковував у голос Тім. – Давай приймемо пропозицію!.

Голосуємо, я утримуюсь, прийняте рішення – ночуємо у "Перені": ).

Заводимо свої велосипеди до приміщенні, перепитуємо скільки будемо винні за ночівлю. "Та скільки полишите у скрині добровільних внесків, стільки й буде. До речі, в залі є книга відгуків – ну то можете туди щось написати". Я не вірю власним вухам! Озвучую намір ставити намет на другому поверсі – там ще не було реставрації, відсутні вікна, подерті стіни, гуляє вітер, майже спартанські умови й ми зможемо нікого не потурбувавши переночувати й приготувати вечерю. Господарі махають руками й пропонують ночувати в одній з 2 х відреставрованих залів – там ніби то добре, бо є лавки и диван (усе 18 ст.!). Я переконую господарів – що це незручно, ми звикли спати на підлозі, й нам буде добре у наметі на 2 му поверсі.

"Та я й сам такий, теж по горам ходжу" – посміхається художник.

Починаємо розбирати свої речі... Господар з дружиною приносять зі своїх кімнат три дерев’яні лавки, зі словами "Ну от всім вистачить де лягти, а ви вже самі вирішуйте ночуватимете тут чи на горі" й полишають нас на одинці.

Ночувати на першому поверсі мене довго вже не вмовляли; ). Факт самої присутності у такому місті, осягнути було важкувато й стан, який навіювали стіни – захоплював, лякав, дивував, бентежив уяву. То була наша третя несподіванка у цьому замку – замку "Святого Миколая".

До речі, збентеження уяви потрошку почало охоплювати всіх. Споглядаючи портрети на картинах, та насторожено кидаючи оком на двері в підземелля, де колись катували людей, розмову завели про привидів...

Вечерю готували все ж таки на 2 му поверсі на пальнику, у найбільш затишній кімнаті, спочивальні графині Ілони Зрині – колишній господарці замку та сучасній музі "Перені".

За переказами, Ілона Зрині, стала дружиною ватажка повстанців-куруців, Імре Текелі, тим самим зрікшись власного графського імені та статків. За ради свого жертовного кохання, Ілона полишила рідну Угорщину та виїхала до Туреччини, де був уполонений її коханий. Саме замок "Сент-Міклош" був місцем таємних побачень закоханих.

 

Для Сашка місця на лаві не знайшлося, йому дістався старовинний диван Простора вхідна зала на деякий час прихистила наші велосипеди Імпровізація з лавами
Для Сашка місця на лаві не знайшлося, йому дістався старовинний диван Простора вхідна зала на деякий час прихистила наші велосипеди Імпровізація з лавами

Після вечері, ми були всі запрошені на домашнє вино. Саме за розповідями та дискусіями стало відомо, що наш велозагін біля воріт було добре видно. Але найчастіше, люди побачивши зачинені ворота, розвертаються й йдуть собі. А от наші пострибування й навіть вилазання на паркан – зацікавили господаря. Отже наша допитливість – стала нам у пригоді вдруге. Не знаю, чим ми таким сподобались цим людям, які прихистили нас у негоду, але мене – вони зачарували, це вже точно: ).

Господар, виявився особистістю неординарною. В минулому барабанщик гурту "Кредит", який грав "heavy metal". Свого часу, гурт був один з найкращих у Радянському Союзі, й навіть записав власний альбом у Німеччині. Часи змінювались, люди теж. Після гурту, колишній музикант якийсь час працював за кордоном, став іконописцем, реставрував церкви й каплиці за кордоном та на Україні. Одного разу вирішив змінити місце проживання й приїхав у Чинадієво з наміром оселитися з родиною й придбати маленький будинок. На разі – будинок виявився замком: ). Зараз – приймає туристів, пише картини, слухає класичну музику, у різний спосіб шукає кошти на реставрацію замку. По вечорам – дегустує домашнє вино.

Недавно до замку навідувався нащадок родини Перені – Янош Перені, й мав намір фінансувати реставраційні роботи, за умови офіційної підтримки з боку нашої держави. Та звісно, цей пункт – найхиткіший у домовленості, нажаль.

Вечір завершився переглядом фільму про замки Закарпаття. Кожного року ці старовинні споруди потроху втрачають свою велич – час стирає їх на порох. Хустівський, Немицький, замок тамплієрів у селищі Середнє, та багато інших. Сьогодні вони є, але чи буде на що дивитися років так через десять, бо навіть через п’ять? Саме тому, зустріч з людьми, для яких піклування "про груду каміння" стала справою життя – дивовижна! А мені здавалося, що таких особистостей вже й не існує, чи то їх дуже мало, й приємно що я все ж помилялася: )

 

Ніч пройшла трохи полохливо, таки уява – сильна штука. Очікування привидів, здригання на кожний шурхіт, та навіть не на шурхіт, а грохотання – бо акустика там неймовірна – закінчилася світанком.

До замків – звикаєш непомітно, в них починаєш закохуватися. В моєму житті небагато таких місць, до яких хочеться повернутися вдруге, бо їх енергетика не полишає навіть через кілька років. Чинадієвський замок став одним з таких місцин теж. Це виявилося моє перше кохання – кохання до замку: ).

Ну що ж, цікава вийшла пригода, цікава ніч, та нам треба збиратися, їхати далі. Подякувавши за прихісток, записавши до книги відгуків кілька десятків рядків, полишивши у скриньці пожертв сплату за ночівлю, та зі словами "Ну що, сьогодні ночуємо у "Паланку"", ми попрощалися з замком "Сент-Міклош" й виїхали до Мукачева.

 

м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Кутова вежа м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Один з вітражів першого повершу. Робота рук дружини Йосипа Бартоша, Тетяни
м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Кутова вежа м. Чинадієво. Замок "Сент-Міклош". Один з вітражів першого повершу. Робота рук дружини Йосипа Бартоша, Тетяни


 

Последние обсуждения

  • 17-09-2010, 16:54, tatyana_ga70

    Добрый день.Мы тоже побывали в этом замке.Действительно что хозяин этого замка очень интересный  человек и гостепреимный только он сейчас выгледит совсем по другому,очень даже интересно,много изменилось,правда не могу поместить фотографии так как забыли фотик дома.Но это не главное главное что бы воспоминания оставались в сердце. Советую всем там побывать.

  • 07-11-2009, 17:17, Toriya

    Интересное приключение у вас получилось, здорово, что не перевелись такие гостеприимные люди. Я бы тоже не отказалась провести ночь в замке

Авторизация


По всем вопросам обращайтесь к администрации сайта
Использование материалов сайта возможно только с письменного разрешения администрации сайта.